КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 15:1-33

¹Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.

²Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.

³Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.

⁴Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.

⁵Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.

⁶В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.

⁷Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

⁸Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

⁹Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.

¹⁰Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.

¹¹І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.

¹²Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

¹³Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

¹⁴Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

¹⁵В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.

¹⁶У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.

¹⁷Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.

¹⁸Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.

¹⁹Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.

²⁰Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.

²¹Дурницї — радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.

²²Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.

²³Радість чоловікові — (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане — яке воно любе!

²⁴Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.

²⁵Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.

²⁶Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.

²⁷Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.

²⁸Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.

²⁹Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.

³⁰Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.

³¹Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.

³²Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.

³³Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.